Метою кваліфікаційної атестації з екології є оцінка якості підготовки випускників спеціальності 101 Екологія.

Кваліфікаційна атестація передбачає проведення екзамену та захисту кваліфікаційної роботи. Екзаменаційні завдання складені у відповідності до вимог до кваліфікаційного рівня бакалавра спеціальності 101 Екологія і спрямовані на перевірку готовності до організаційної, аналітичної, методичної, інспекторської та наукової роботи при використанні екологічних знань у роботі еколога або працівника  природоохоронних чи ресурсних установ.

Кваліфікаційний екзамен проводиться в письмовій  формі і передбачає виконання тестових завдань білету. Білет  до кваліфікаційного екзамену являє собою тестові завдання трьох рівнів: завдання І рівеня передбачають  вибір однієї правильної відповіді; ІІ - кількох правильних відповідей, ІІІ –встановлення відповідностей, послідовності, IV  - розв’язування задач.

Майбутній бакалавр екології повинен мати достатньо високий рівень знань щодо проблем екології і вирішувати практичні завдання.

Основні знання та вміння, які має продемонструвати випускники освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» спеціальності 101 Екологія:

Повинні знати:

-  особливості предмету екологія, історію формування, напрямки, методи, завдання, основні екологічні фактори та прояви їх дії, екологічні закони та закономірності функціонування екосистем;

-  основні проблеми взаємовідносин людини з природою, теоретичні основи системи “природа-суспільство”, найважливіші заходи в покрашені використання природних ресурсів, антропогенний вплив на природу в Україні і стан здоров’я людей;

-  технологічні аспекти взаємодії суспільства та природи на різних рівнях (біосферному, регіональному, локальному, місцевому), екологічні технології та методи екологізації виробництва, види та форми екологічної і техногенної безпеки;

-  основні фактори урбанізації, екологічні проблеми великих міст та перспективи їх розвитку;

-  теорію і практику формування та функціонування територій та об’єктів природно-заповідного фонду, територій та акваторій, що підлягають особливій охороні з метою підтримки екологічної рівноваги, збереження ландшафтного та біологічного розмаїття в умовно природному та перетвореному середовищі існування людини;

-  суть, типи і методи моніторингу довкілля, його сучасну організацію і екологічну роль;

-  систему екологічних стандартів і нормативів, процес їх визначення і встановлення, основні нормативи екологічної безпеки та якості середовища, особливості контролю нормативних показників, основні параметри навколишнього середовища;

-  законодавчу базу охорони довкілля (національні і міжнародні), правові акти України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та екологічну експертизу.

Вміти:

-  користуватися методами екології, розрізняти типи екосистем, визначати види середовищ, характеризувати структурні компоненти біосфери та її функції, розробляти моделі і сценарії розвитку екосистем;

-  давати оцінку стану природних ресурсів, якісним змінам антропогенезу та його екологічним наслідкам; підпорядкувати правові аспекти взаємодії суспільства і природи, змоделювати оптимізацію взаємодії людини і природи у контексті стратегії збалансованого (слалого) розвитку;

-  визначати ступінь біологічної небезпеки радіоактивних забруднень і їх основні джерела; користуватися медико-екологічними картами й приймати участь у їх складанні;

-  оцінювати види техногенного впливу та його наслідки, аналізувати техногенні ризики, визначати умови та екологічні фактори екологічно безпечного середовища, аналізувати зміни безпечного стану, розробляти заходи охорони довкілля та людини для забезпечення екологічної рівноваги та техногенної безпеки;

-  оцінювати стан заповідної справи у конкретній адміністративній одиниці та відобразити її роль в економічній мережі України, організувати контроль а додержанням режиму територій та об’єктів ПЗФ;

-  користуватися даними будь-якого типу екологічного моніторингу, прогнозувати екологічні ситуації на базі даних моніторингу;

-  давати оцінку якості природного середовища і вирішувати питання щодо ступеня забруднення, користуватися законодавчими актами з нормування антропогенного навантаження на довкілля;

-  застосовувати еколого-правові нормативні документі, оформляти документацію еколого-правового контролю (акти, приписи, протоколи, постанови тощо).